Методи Оцінки ІТ-Проєкту: Види та Практичне Застосування

В ІТ-індустрії точність — це не просто перевага, а необхідність. Коли мова заходить про планування IT проєкту, кожна деталь — від бюджету до строків виконання — має вирішальне значення. Неправильна оцінка може призвести до перевитрат, зриву дедлайнів або навіть повного провалу продукту.

Саме тому оцінка IT-проєкту — це фундамент, на якому будується успішна розробка. Це не просто цифри в таблицях. Це спосіб створити дорожню карту, яка веде команду до успіху. 

У цій статті розберемо, чому оцінювання проєкту — це ключ до ефективного управління, дослідимо популярні методи оцінки для IT-проєктів, зокрема метод PERT, метод Delphi та інші підходи, а також дамо практичні рекомендації щодо вибору методології.

Що таке оцінка ІТ-проєкту? Чому важливо оцінювати ІТ-проєкти?

Оцінка IT-проєкту — це процес прогнозування обсягу робіт, необхідних ресурсів, строків виконання та бюджету, які потрібні для успішного завершення розробки. Іншими словами, це про спробу зазирнути в майбутнє і зрозуміти, скільки зусиль, грошей та часу знадобиться для реалізації ідеї.

Навіщо потрібна оцінка?

Без якісної оцінки проєкту розробка перетворюється на гру в рулетку: можливо, вдасться вкластися в терміни та бюджет, а можливо — ні. Погані прогнози породжують проблеми, які можуть перетворитися мало не на катастрофу:

• Роздутий бюджет. Якщо не врахувати всі витрати, фінансування може закінчитися ще до релізу.
• Порушені дедлайни. Занадто оптимістичні оцінки строків змушують команду перепрацьовувати або, навпаки, викликатимуть затримки через непідготовленість.
• Перевантаження команди. Нереалістичні очікування призводять до вигорання та втрати мотивації.
• Проблеми з клієнтами. Зрив термінів або додаткові витрати підривають довіру замовників та шкодять репутації.

Отже, погано оцінений проєкт може легко перетворитися на історію про втрачені інвестиції, розчарованих клієнтів і деморалізовану команду. 

Що дає хороша оцінка?

1. Контроль над невизначеністю. Що точніше прогноз, то менше сюрпризів у процесі роботи.
2. Прозорість. Клієнти та стейкхолдери розуміють, скільки коштів і часу потрібно для запуску продукту.
3. Ефективний розподіл ресурсів. Правильні оцінки допомагають уникнути простоїв і перевантажень.
4. Гнучкість. Зрозумівши масштаби роботи, команді простіше адаптувати плани під нові умови.

Отже, оцінювання проєктів  — це навичка, яка дозволяє командам у сфері ІТ створювати реалістичні плани та уникати неприємних несподіванок. 

Методи оцінки IT-проєкту

Від моменту зародження ідеї до її фінальної реалізації менеджери, аналітики та технічні фахівці мають бути впевнені в реалістичності планів. Але як отримати максимально точні дані про обсяг роботи, необхідні ресурси та часові рамки? Як уникнути “сюрпризів” на етапі виконання?

Тут на допомогу приходять перевірені методи оцінювання проєктів, які дозволяють формувати обґрунтовані прогнози й адаптувати плани в реальному часі.

Усі методи оцінки IT-проєктів можна поділити на гнучкі (експрес-методи) і глибокі (деталізовані підходи). Кожен з них має свої переваги й використовується залежно від рівня деталізації завдання, доступної інформації та швидкості ухвалення рішень.

Гнучкі методи оцінки 

Ці підходи створені для ситуацій, коли:

• інформації про проєкт недостатньо;
• завдання змінюються на ходу;
• потрібна швидка оцінка для старту робіт.

Гнучкі методи особливо актуальні для стартапів, MVP та продуктів у IT-сфері, де зміни трапляються постійно. Вони допомагають створити базовий прогноз і дають змогу коригувати його в процесі роботи. 

Розглянемо найпопулярніші гнучкі методи. 

Оцінка за аналогією (Analogous Estimation)

Оцінка за аналогією ґрунтується на досвіді минулих проєктів. Вона передбачає порівняння поточного завдання з аналогічними, виконаними раніше, для прогнозування термінів, бюджету чи обсягу роботи.

Простими словами, якщо вам потрібно оцінити час на підготовку вимог до нової підсистеми, ви просто згадуєте, скільки часу займала схожа робота в минулому.

Цей метод підходить для:

• Швидкої оцінки на ранніх етапах, коли деталей проєкту ще недостатньо.
• Оцінювання малих і схожих задач у межах одного проєкту або портфеля.
• Роботи з повторюваними задачами, наприклад, створення схожих форм, API чи звітів.
• Приблизної оцінки вартості або строків, коли потрібен попередній бюджет для замовника.

Наприклад: вам потрібно оцінити час на підготовку документа “Концепція проєкту” (Project Vision). Замість того щоб гадати, скільки це займе, ви згадуєте, що аналогічний документ для попереднього проєкту зайняв 5 днів. Ураховуючи схожість умов, ви прогнозуєте такий самий або подібний результат.

Переваги:

1. Швидкість. Метод працює навіть тоді, коли деталей проєкту мало або вони ще не зібрані.
2. Простота. Не вимагає складних розрахунків чи глибокого аналізу.
3. Реальна прив’язка до досвіду. Якщо команда працювала над схожими проєктами, оцінка буде досить реалістичною.
4. Підходить для Agile. Дозволяє дати орієнтовні оцінки, які згодом можна деталізувати.

Недоліки:

1. Неточність. Якщо новий проєкт хоч трохи відрізняється від попередніх, оцінка може “попливти”.
2. Залежність від контексту. Технології, команда чи навіть клієнт можуть змінитися, що вплине на швидкість виконання робіт.
3. Не враховує унікальні фактори. Наприклад, новий стек технологій або зміни в процесах розробки.
4. Потрібна база даних. Якщо команда не має досвіду зі схожими задачами, метод просто не спрацює.

Як підвищити точність оцінки?

• Розбити задачу на підзадачі. Великі завдання декомпозуємо до менших, які оцінюються окремо. Потім результати підсумовуються, що дозволяє мінімізувати похибку.
• Зібрати історичні дані. Якщо раніше оцінки виявлялися неточними, аналізуйте причини помилок і вдосконалюйте прогнози.
• Перевірити оцінку кількома методами. Наприклад, порівняти результат із методом PERT або використати експертне оцінювання (метод Delphi) для уточнення прогнозів.

Метод набігаючої хвилі (Rolling Wave Estimation)

Метод набігаючої хвилі — це підхід до оцінювання проєктів, коли детальні оцінки проводяться лише для найближчих етапів, а віддалені фази описуються на більш загальному рівні. У міру просування по проєкту інформація уточнюється, і план оновлюється з урахуванням нових даних.

Приклад: При створенні документа Vision спочатку складається загальний план на 35 днів, але детально опрацьовуються лише перші 5 днів. Після їх виконання, з огляду на досвід, план оновлюється для наступного відрізка часу (наприклад, 7 днів). Процес повторюється до завершення проєкту.

Коли використовувати:

• Ітеративні проєкти. Коли оцінка IT-проєктів на ранніх етапах обмежена браком інформації.
• Довготривалі проєкти. Якщо наступні етапи залежать від результатів попередніх.
• Agile-підхід. Ідеально інтегрується з методологіями, що базуються на коротких спринтах (наприклад, Scrum).
• Невизначеність у вимогах. Використовується для нових продуктів або R&D-проєктів, де специфікації ще уточнюються.

Переваги:

1. Адаптивність. Легко враховує зміни, які виникають у процесі роботи.
2. Контроль ризиків. Дає змогу вчасно реагувати на проблеми та коригувати оцінки.
3. Реалістичність. Знижує ймовірність завищених або занижених прогнозів завдяки поступовому деталізуванню.
4. Покращує прогнозованість. Часте порівняння планів із фактичними результатами допомагає накопичувати дані для наступних ітерацій.
5. Гнучкість. Підходить як для Agile, так і для Waterfall проєктів, де потрібна поступова деталізація.

Недоліки:

1. Невизначеність на старті. Через відсутність детальних оцінок майбутніх етапів можуть виникати труднощі з розподілом ресурсів.
2. Часті зміни планів. Постійна необхідність оновлювати оцінки може створити додаткове навантаження на команду.
3. Збільшення бюджету. Під час уточнення плану оцінки можуть зрости, що викликає ризики перевитрат.
4. Залежність від попередніх етапів. Якщо початкові оцінки виявляться помилковими, це може спричинити проблеми на наступних стадіях.

Як застосувати метод Rolling Wave Estimation:

1. Скласти загальний план. Опишіть високорівневий план проєкту, визначте основні етапи.
2. Деталізувати найближчі етапи. Розбийте найближчий етап на задачі та оцініть їх детально.
3. Оцінити наступні фази приблизно. Вкажіть часові рамки та ресурси для подальших етапів на основі доступної інформації.
4. Виконати перший етап і переглянути оцінку. Порівняйте фактичні результати з планами, проаналізуйте відхилення.
5. Оновити план для наступних етапів. Додайте детальні оцінки для наступних фрагментів роботи.
6. Повторити процес для кожного етапу. Регулярно оновлюйте оцінки після завершення кожного кроку.

Оцінка згори донизу (Top-Down Estimation)

Оцінка згори донизу — це підхід, у якому оцінюється загальний обсяг роботи, після чого проєкт ієрархічно розбивається на менші частини для подальшої деталізації. Метод ґрунтується на попередньому досвіді команди та дозволяє швидко визначити бюджет і терміни виконання завдань, навіть за мінімальної кількості вихідних даних.

Коли використовувати:

• Ранній етап проєкту. Коли завдання ще недостатньо деталізовані, але потрібно отримати попередню оцінку для старту.
• Фіксований бюджет. Якщо проєкт має обмежені фінансові або часові рамки, цей метод допомагає визначити, що можна виконати в межах заданих ресурсів.
• Масштабні проєкти. Детальна оцінка великих проєктів потребує значного часу і ресурсів, тому підхід “згори донизу” дозволяє прискорити планування.

Приклад: розробка CRM-системи. Спершу визначаємо загальний бюджет і строк, наприклад, 6 місяців і $100 000. Потім поділяємо систему на модулі (управління клієнтами, звітність, інтеграції). Для кожного модуля оцінюємо приблизні терміни та витрати, коригуючи показники на основі попереднього досвіду.

Переваги:

1. Швидкість. Метод підходить для оперативної оцінки проєкту, коли деталі ще не визначені.
2. Економія ресурсів. Не потребує тривалого аналізу й дозволяє швидко отримати прогноз.
3. Використання минулого досвіду. Дозволяє врахувати знання, отримані на попередніх проєктах.
4. Зручний для пресейлу. Добре підходить для презентацій і тендерних пропозицій.
5. Гнучкість. Дозволяє швидко скоригувати оцінку, якщо змінюються вимоги або обставини.

Недоліки:

1. Низька точність. Через відсутність деталізації прогноз може виявитися дуже приблизним.
2. Залежність від досвіду. Якщо команда не працювала з подібними проєктами, оцінка може бути недостовірною.
3. Ризики недооцінки або переоцінки. Метод ігнорує унікальні особливості нового проєкту.
4. Коригування на пізніх етапах. Через мінімальну деталізацію план може потребувати серйозних змін у процесі роботи.

Як застосувати метод Top-Down Estimation:

1. Визначити аналогії. Знайти схожі проєкти за критеріями обсягу, технологій і витрат ресурсів.
2. Розділити проєкт на компоненти. Виділити великі етапи (модулі, функціональні блоки) для подальшої деталізації.
3. Розрахувати базову оцінку. Проджект менеджер разом із командою визначає орієнтовні витрати та строки на основі попереднього досвіду.
4. Порівняти з попередніми проєктами. Перевірити, наскільки отримані оцінки відповідають реальним результатам минулих робіт.
5. Коригувати прогноз. Якщо проєкт складніший або масштабніший за попередні, збільшити оцінки відповідно до коефіцієнта складності.

Метод Дельфі — метод експертних оцінок (Delphi Method)

Метод Дельфі — це техніка експертного оцінювання, що ґрунтується на зборі незалежних думок від кількох експертів. Після цього їхні оцінки аналізуються, обговорюються і коригуються в кілька раундів, доки група не досягне консенсусу.

Метод був розроблений у 1950-х роках в аналітичному центрі RAND (США) для передбачення стратегічних рішень в умовах невизначеності. Сьогодні його активно використовують в IT-сфері для оцінювання вартості та строків виконання проєктів.

Процес оцінки IT-проєктів включає кілька ітерацій:

1. Перший раунд: кожен експерт дає анонімну оцінку певного завдання або процесу.
2. Аналіз і зворотний зв’язок: оцінки аналізуються, експерти отримують узагальнену інформацію про відхилення.
3. Наступний раунд: експерти коригують свої оцінки, враховуючи нові дані та аргументи колег.
4. Фінальний консенсус: після кількох ітерацій досягається узгоджена оцінка.

Коли використовувати:

• Для проєктів із високою невизначеністю або недостатньою кількістю даних.
• Якщо потрібно врахувати досвід кількох експертів для формування об’єктивної оцінки.
• На ранніх етапах інноваційних або нестандартних проєктів, де аналогії з минулими задачами відсутні.
• У випадках, коли важливе узгодження оцінок між різними фахівцями (наприклад, команда складається з BA, PM, девелоперів і тестувальників).

Приклад: Для оцінки часу на розробку нового функціоналу CRM-системи запрошуються 5 експертів: бізнес-аналітик, два розробники, тестувальник і дизайнер.

1. Перший раунд:

• Розробник 1: 10 днів.
• Розробник 2: 15 днів.
• БА: 12 днів.

Після обговорення причин розбіжностей оцінки уточнюються.

2. Другий раунд:

• Всі експерти сходяться на 13 днях із резервом у 2 дні.

Переваги:

1. Точність. Ураховує кілька поглядів, що мінімізує похибки.
2. Адаптивність. Підходить як для детальних, так і для високорівневих оцінок.
3. Об’єктивність. Анонімність оцінок дозволяє уникнути групового тиску й забезпечує незалежність думок.
4. Гнучкість. Ефективний навіть для нових і складних проєктів, де бракує даних для аналітичних розрахунків.
5. Покращення командної взаємодії. Допомагає узгодити бачення всіх зацікавлених сторін.

Недоліки:

1. Тривалість. Метод може зайняти багато часу через кілька ітерацій обговорень.
2. Суб’єктивність. Результат залежить від компетентності експертів, їхнього досвіду.
3. Потреба в модераторі. Потрібен досвідчений фасилітатор для організації процесу та підтримання фокуса.
4. Складність масштабування. При великій кількості учасників метод стає важким для управління.
5. Залежність від якісної комунікації. Погана організація процесу може призвести до плутанини й неточностей.

Як застосувати метод Delphi:

1. Формування групи експертів. Виберіть спеціалістів з релевантним досвідом (оптимально — 5–10 осіб).
2. Визначення задач і цілей. Розбийте проєкт на конкретні компоненти для оцінки.
3. Перший раунд оцінювання. Запросіть незалежні оцінки від кожного учасника.
4. Аналіз результатів. Зведіть дані, виявивши розбіжності та середнє значення.
5. Наступні раунди. Повторіть процес з урахуванням уточнень та аргументів учасників.
6. Фіналізація оцінки. Досягніть консенсусу й затвердьте остаточний прогноз.
7. Розробка плану. Перенесіть результати оцінювання в план виконання завдань.

Метод Agile Estimation

Agile estimation — це набір гнучких технік оцінювання, які використовуються в Agile-підходах для визначення трудомісткості завдань і прогнозування часу їх виконання. Основна ідея методу — швидка ітеративна оцінка, що фокусується на відносних розмірах завдань (а не на точних годинах чи днях) і постійному вдосконаленні прогнозів у процесі роботи.

Замість детальних аналізів та фіксованих оцінок цей метод орієнтується на:

• Пріоритизацію задач. Визначення найважливіших елементів продукту для першочергової реалізації.
• Ітеративне планування. Регулярне оновлення оцінок на основі отриманого досвіду.
• Колективне прийняття рішень. Оцінка виконується спільно командою, що покращує залученість і точність прогнозів.

Коли використовувати:

• В Agile-командах (Scrum, Kanban), де робота розбивається на короткі ітерації (спринти).
• Для динамічних проєктів, де вимоги можуть змінюватися у процесі роботи.
• Коли потрібно створити приблизний прогноз, а не точні цифри.
• Для MVP і стартапів, де важливі швидкі результати та гнучкість.

Приклад: Команда оцінює складність розробки нової функції мобільного застосунку. Вони використовують Story Points для визначення відносної складності завдання порівняно з іншими. Якщо одна задача оцінюється в 3 бали, а інша в 8, друга вважається складнішою.

Переваги:

1. Швидкість. Дозволяє оцінювати задачі протягом коротких сесій (від кількох хвилин до години).
2. Гнучкість. Легко адаптується до змін у вимогах і планах.
3. Простота. Мінімальні вимоги до підготовки, можна застосовувати навіть на ранніх етапах проєкту.
4. Командна залученість. Всі учасники беруть участь в обговоренні, що підвищує якість рішень.
5. Реалістичність. Дає можливість врахувати колективний досвід і думки фахівців.

Недоліки:

1. Суб’єктивність. Оцінки сильно залежать від досвіду і сприйняття команди.
2. Потреба в досвіді. Метод працює краще в командах, які вже мають спільний контекст і розуміння задач.
3. Не підходить для Waterfall. Методологія Agile може бути неефективною для фіксованих планів і бюджетів.
4. Точність покращується поступово. На старті може бути велика похибка через обмежені знання проєкту.

Як застосувати метод Agile Estimation:

1. Складіть список задач. Визначте, які функції або компоненти потрібно оцінити.
2. Виберіть техніку. Наприклад, Planning Poker або T-Shirt Sizing.
3. Запросіть команду. Залучіть усіх учасників розробки, щоб врахувати різні думки.
4. Проведіть оцінку. Використовуйте вибраний метод для оцінювання завдань.
5. Розподіліть задачі по ітераціях. На основі оцінок сформуйте план на кілька спринтів.
6. Переглядайте оцінки після кожного спринту. Уточнюйте прогнози в міру накопичення досвіду.

Глибокі методи оцінки проєктів

Ці методи підходять для комплексних завдань, де потрібна максимальна точність. Вони враховують більше параметрів і дозволяють заглянути “під капот” проєкту. Застосовуються, коли є чітке розуміння вимог або потрібно обґрунтувати бюджет для великих клієнтів.

Параметрична оцінка (Parametric Estimation)

Параметрична оцінка — це кількісний підхід, що базується на використанні історичних даних та статистичних моделей для прогнозування часу, бюджету чи ресурсів, необхідних для виконання завдання.

Цей метод передбачає ідентифікацію вимірюваних параметрів (наприклад, кількість функцій, екранів чи модулів), на основі яких обчислюється загальний обсяг роботи.

Наприклад: якщо створення одного юзкейсу займає 1,5 робочих дні, а потрібно підготувати 20 юзкейсів, загальна оцінка складе 30 робочих днів.

Цей метод доцільно використовувати:

• Для структурованих проєктів із чітко визначеними етапами та завданнями.
• Коли є достатньо історичних даних про аналогічні завдання чи проєкти.
• У випадках, де легко виділити кількісні параметри для вимірювання (наприклад, кількість форм, тест-кейсів).
• Для масштабованих завдань, де можна використати модель для оцінки вартості та ресурсів.

Переваги:

1. Точність. Висока надійність результатів, якщо є коректні дані для розрахунків.
2. Структурованість. Метод передбачає логічний поділ завдань, що спрощує управління проєктом.
3. Автоматизація. Легко інтегрується в інструменти управління проєктами для прискорення розрахунків.
4. Масштабованість. Підходить для великих проєктів і дає змогу прогнозувати витрати навіть для змінених умов.
5. Аналітичність. Дозволяє побудувати модель для моніторингу динаміки змін і аналізу відхилень.

Недоліки:

1. Залежність від даних. Якщо історичні дані неточні або неповні, оцінка буде ненадійною.
2. Вузький контекст. Метод працює лише тоді, коли завдання мають спільні параметри з попередніми проєктами.
3. Ігнорування унікальності. Параметри можуть не враховувати специфіку нових технологій або змін у процесах.
4. Потребує додаткової роботи. Потрібно створювати йпідтримувати актуальні бази даних для прогнозів.

Як підвищити точність оцінки:

1. Розбити проєкт на етапи. Декомпозуйте завдання на логічні частини, які можна оцінити окремо.
2. Ідентифікувати ключові параметри. Наприклад, кількість форм, модулів, тест-кейсів.
3. Зібрати історичні дані. Використати інформацію з попередніх проєктів для визначення часу чи витрат на одиницю роботи.
4. Визначити модель розрахунків. Створити формулу для підрахунку загальної оцінки, враховуючи обсяги роботи й параметри.
5. Побудувати прогноз. Виконати розрахунок і додати похибку для врахування ризиків.
6. Моніторити динаміку змін. Регулярно аналізувати прогрес і коригувати прогноз у процесі виконання.

Оцінка знизу догори (Bottom-Up Estimation)

Оцінка знизу догори — це підхід, що передбачає аналіз і оцінку кожного окремого завдання в проєкті. Після цього результати складаються, щоб отримати загальну оцінку ресурсів, бюджету та часу для всього проєкту.

Цей метод працює за принципом декомпозиції: проєкт розбивається на дрібні складники (Work Breakdown Structure, WBS), що дозволяє оцінити кожен етап або задачу окремо.

Коли використовувати:

• Для складних і великих проєктів, де важлива висока точність прогнозів.
• Якщо всі етапи проєкту чітко визначені й зрозумілі.
• Коли потрібно надати клієнтам детальний розрахунок бюджету та строків.
• При використанні Waterfall-підходу або СДР (Структури декомпозиції робіт).

Приклад: Потрібно оцінити час для створення мобільного застосунку. Ви розбиваєте проєкт на етапи:

1. Дизайн UI/UX: 10 днів
2. Розробка: 15 днів
3. Інтеграція з базою даних: 7 днів
4. Тестування: 5 днів

Загальна оцінка: 37 днів + резерв на ризики (наприклад, 10%) = 41 день.

Переваги:

1. Точність. Найбільш детальний і точний метод прогнозування.
2. Прозорість. Кожен етап описаний і оцінений, що полегшує контроль виконання.
3. Гнучкість. Можна легко оновлювати оцінки, додаючи або змінюючи задачі.
4. Виявлення ризиків. Глибока деталізація допомагає заздалегідь побачити потенційні проблеми та закласти резерви.
5. Управління ресурсами. Дозволяє чітко розподілити завдання між членами команди.

Недоліки:

1. Часомісткість. Метод вимагає багато часу для аналізу та декомпозиції завдань.
2. Залежність від деталізації. Якщо завдання описані недостатньо чітко, оцінки можуть бути неточними.
3. Складність для ранніх етапів. Підходить лише для добре спланованих проєктів, де відомі всі етапи.
4. Ризик заниження резервів. Якщо не врахувати достатній запас часу або коштів на ризики, оцінка може бути занадто оптимістичною.

Як застосувати метод Bottom-Up Estimation:

1. Розбити проєкт на компоненти. Використати WBS для декомпозиції на етапи та підзадачі.
2. Оцінити кожне завдання окремо. Включити трудовитрати, необхідні ресурси та ризики.
3. Зібрати оцінки в єдине ціле. Підсумувати результати для формування загальної картини.
4. Додати резерв на ризики. Включити додатковий час або бюджет для непередбачених ситуацій.
5. Перевірити оцінку. Зіставити отримані цифри з попередніми проєктами або застосувати інші методи для верифікації.

Трьохточкова оцінка — метод PERT (Three-Point Estimation)

Метод PERT (Program Evaluation and Review Technique) — це техніка оцінки часу та ресурсів, яка враховує три сценарії розвитку подій:

1. Оптимістичний (O): найкращий варіант, коли все йде за планом і навіть краще.
2. Песимістичний (P): найгірший сценарій, коли виникають затримки або проблеми.
3. Найімовірніший (M): реалістичний прогноз на основі звичайного ходу подій.

Розрахунок остаточної оцінки базується на формулі:

E=(O+4M+P)/6

де:

• E — очікувана оцінка (estimated time);
• O — оптимістична оцінка;
• M — найімовірніша оцінка;
• P — песимістична оцінка.

Коли використовувати:

• Для складних і масштабних проєктів, де важливо врахувати всі можливі варіанти розвитку подій.
• Коли є ризики та невизначеність, які можуть вплинути на строки або витрати.
• Для деталізованого планування завдань, коли необхідно створити графіки виконання робіт (наприклад, діаграми PERT).

Приклад: Завдання — розробити нову функцію в додатку:

• Оптимістично (O): 5 днів
• Песимістично (P): 15 днів
• Найімовірніше (M): 8 днів

Розрахунок: E=(5+4(8)+15))/6≈8.7 днів.

Таким чином, очікуваний термін виконання — 8,7 днів.

Переваги:

1. Гнучкість. Враховує як ризики, так і можливості прискорення процесів.
2. Прогнозування невизначеностей. Підходить для роботи в умовах мінливості.
3. Реалістичність. Дає усереднене значення, яке найкраще відповідає реальному сценарію.
4. Візуалізація етапів. Створення діаграми PERT допомагає побачити критичний шлях і вузькі місця.
5. Ідеальний для великих проєктів. Використовується для складних завдань із великою кількістю залежностей.

Недоліки:

1. Складність. Потребує більше часу на аналіз і розрахунки.
2. Залежність від експертної думки. Якщо початкові оцінки неточні, результат також буде хибним.
3. Ігнорування масштабних ризиків. Метод враховує лише локальні проблеми, а не глобальні кризи.
4. Потреба в інструментах. Часто потрібні спеціальні програми або ПЗ для управління проєктами.

Як застосувати метод PERT:

1. Визначити ключові завдання. Розбийте проєкт на чітко визначені етапи.
2. Розрахувати три оцінки для кожного завдання:
   • Оптимістичний сценарій (O). Мінімальний час для виконання за ідеальних умов.
   • Песимістичний сценарій (P). Максимальний час з урахуванням ризиків.
   • Найімовірніший сценарій (M). Реалістична оцінка для стандартного ходу робіт.
3. Обчислити середнє значення.
4. Побудувати мережевий графік (діаграму PERT). Візуалізуйте етапи роботи та їх залежності.
5. Визначити критичний шлях. Знайдіть завдання, що визначають загальну тривалість проєкту.
6. Додати резерви на ризики. Врахуйте можливі затримки та проблеми.
7. Регулярно оновлювати оцінки. Переглядайте прогноз у міру появи нових даних.

Як обрати правильний метод оцінки для IT-проєкту 

Оцінка IT-проєкту — це не просто набір розрахунків, а стратегічний процес, що враховує розмір, складність, інноваційність, терміни виконання, досвід команди та ресурси. Вибір методу залежить від особливостей проєкту та його поточного стану.

1. Розмір проєкту

Малі та середні проєкти часто вимагають швидких оцінок, адже їхні масштаби дозволяють швидко переглянути бюджет і терміни в разі необхідності. Для таких завдань підійдуть:

• Оцінка за аналогією — швидка оцінка на основі попереднього досвіду.
• Agile estimation — для ітеративних проєктів зі змінними вимогами.
• Метод набігаючої хвилі — для динамічних проєктів, де оцінка уточнюється поетапно.

Великі проєкти потребують ретельного аналізу, декомпозиції та обліку всіх деталей. Оптимальні методи:

• Оцінка знизу догори — найточніша техніка з максимальною деталізацією.
• Метод PERT — для складних проєктів із великою кількістю паралельних завдань і невизначеностей.
• Параметрична оцінка — для структурованих завдань з чіткими параметрами.

2. Складність та інноваційність

Складні та новаторські проєкти зазвичай супроводжуються великою кількістю ризиків і невизначеностей. Для них підходять:

• Метод Дельфі — для залучення кількох експертів і отримання узгоджених оцінок.
• Метод PERT — коли важливо врахувати оптимістичні, реалістичні й песимістичні сценарії.
• Agile estimation — для ітераційного уточнення оцінок у процесі роботи.

Для типових проєктів із повторюваними завданнями можна використовувати:

• Оцінку за аналогією — якщо є історичні дані про подібні проєкти.
• Параметричну оцінку — для прогнозування на основі кількісних параметрів.

3. Терміни виконання

Короткі дедлайни вимагають швидких рішень, коли немає часу на деталізацію. Підходять:

• Оцінка згори донизу — швидка і високорівнева оцінка на старті проєкту.
• Оцінка за аналогією — для моментальної оцінки вартості чи строків.
• Agile estimation — для роботи у спринтах із можливістю регулярного оновлення прогнозів.

Довготривалі проєкти краще оцінювати детальніше:

• Метод набігаючої хвилі — для поступового уточнення оцінок на кожному етапі.
• Оцінка знизу догори — для створення максимально точного прогнозу.
• PERT — для прогнозування тривалості складних завдань із високою невизначеністю.

4. Досвід команди

Досвідчені команди, які мають історичні дані та знайомі з проєктом, можуть використовувати:

• Оцінку за аналогією — якщо вже виконували подібні завдання.
• Параметричну оцінку — для використання статистичних моделей.
• Оцінку знизу догори — якщо команда впевнена у своїх розрахунках.

Молодим або новим командам краще застосовуватимуть методи, що враховують додаткову експертну думку чи залишають простір для уточнення оцінок:

• Метод Дельфі — для отримання думок незалежних експертів.
• Agile estimation — для ітеративного навчання та покращення точності прогнозів.

5. Наявність ресурсів

Обмежені ресурси (бюджет, час) вимагають швидкої оцінки та мінімальної деталізації. Підійдуть:

• Оцінка згори донизу — для отримання загальної картини без глибокого аналізу.
• Оцінка за аналогією — для швидкого старту на основі попередніх проєктів.

Необмежені ресурси дають можливість глибше аналізувати проєкт:

• Оцінка знизу догори — забезпечує максимальну точність.
• PERT — підходить для оцінювання сценаріїв і ризиків.
• Метод набігаючої хвилі — дозволяє поступово деталізувати план, адаптуючись до змін.

6. Комбінований підхід

Жоден метод не є універсальним. У більшості IT проєктів ефективно працює комбінований підхід, наприклад:

• На старті — оцінка згори донизу або метод аналогії для швидкого прогнозу.
• Для ключових етапів — PERT чи метод Дельфі для врахування ризиків.
• На фінальній стадії — оцінка знизу догори для остаточної деталізації бюджету й термінів.

Приклад: Запуск MVP для стартапу можна почати з Agile estimation для визначення першочергових завдань. Потім, при переході до фази масштабування, застосувати метод знизу догори для точного планування ресурсів.

Кілька слів наостанок

Правильна оцінка IT-проєкту — це основа для успішного планування, оптимального використання ресурсів і дотримання строків. Вибір відповідного методу залежить від розміру, складності, термінів, досвіду команди та інноваційності проєкту. Гнучкі методи забезпечують швидкі результати для динамічних задач, тоді як деталізовані підходи гарантують точність для масштабних і складних систем.

Найкращі рішення часто народжуються на перетині різних методик: комбінований підхід дає змогу збалансувати швидкість і точність оцінювання, забезпечуючи адаптивність до змін. А в умовах сучасної ІТ-індустрії це стає вирішальною перевагою.

Ми в ІТ-компанії Eastern Peak віримо, що круті продукти створюють не інструменти чи алгоритми, а талановиті люди. Якщо ви хочете працювати з проєктами, де кожен етап — це виклик і можливість навчитися нового, тоді приєднуйтеся до нашої команди!

Надсилайте своє резюме просто зараз — нумо  створювати разом рішення, що змінюють IT-сферу!

Читайте також:

• Успішне Демо: Кроки як Підготуватися до Демо з Клієнтом
• Навіщо Потрібен Code Review та Основні Правила Перевірки Коду
• Як Вести Ділове Листування в ІТ: Нюанси та Поради
• Топ 9 Порад Як Айтівцю Успішно Пройти Випробувальний Термін